Право власності - Адвокат Савчук Роман Романович. Адвокат Івано-Франківськ. Юридичні послуги в Івано-Франківську.

Перейти до контакту

Право власності

Актуальні теми

Право власності

1.Поняття права власності право власності на нерухоме майно; право володіння; право користування; інші речові права відповідно до закону.


Будучи повноправним власником нерухомого майна, ще не значить правильно його використовувати. З нерухомістю потрібно бути обачним, розуміти свої права та виконувати покладені обов’язки. Навіть якщо маєте довірених осіб у подібних справах, озброївшись мінімальними знаннями про нерухоме майно, Ви не будете ошукані.

У Цивільному кодексі (стаття 316) «право власності» визначають як непохитне право громадянина на якусь річ, майновий статок. Використовувати надбання (нерухоме, інтелектуальне, речове) на власний розсуд закріплене на законодавчому рівні. Право власності на нерухоме майно (споруди, будинок, квартира) залишається за власником, він вправі самостійно розпоряджатись ним, тільки якщо це законно. Забрати його можна лише у разі рішення суду про конфіскацію. У статті 317 Цивільного кодексу йдеться про те, що на право власності ніяк не впливає географічне розташування нерухомості та територія проживання хазяїна.
За власником ділянки законом закріплені права: володіння, користування та розпорядження.  Офіційні документи тлумачать «володіння» як наявність майна та вплив на нього.  «Користування» - право використовувати його залежно від призначення й отримувати від цього вигоду. «Розпорядження» - самостійне вирішення долі нерухомості (продаж, оренда, дарунок).
Майно може належати одній людині чи кільком. Звісно, виконання цих трьох правомірностей залишається за хазяїном, але фактично виконувати їх може й, наприклад, орендар того майна.
Форми власності розмежовані українським законодавством. Відтак, існує власність народу (природні ресурси), приватна власність (майнові/немайнові статки громадянина), колективна (майно конкретного колективу), державна (грошові та майнові блага необхідні для існування країни).

2. Порядок володіння, користування та / або розпорядження майном, що належить суб’єктам на праві спільної власності.


Маючи будь-яку власність найкращий варіант розпоряджатись нею одноосібно. Тоді не потрібно звітувати перед кимось, узгоджувати свої кроки щодо майна з іншими особами. Але коли власниками речей чи будівель стають відразу кілька людей, виникає чимало питань. Насамперед вони стосуються поділу повноважень.
Співвласниками є ті громадяни, яким належать права користуватись, розпоряджатись та використовувати набуте. Благо передають їм на основі спільних прав. Спільну часткову власність оформлюють між підприємцями, організаціями чи фізичними особами. Ґрунтується цей вид на договірних основах про купівлю нерухомості чи при діяльності ПП.
У статті 356 Цивільного кодексу України йдеться про право спільної часткової власності. Цей вид відповідальності означає, що майно розподіляють між 2ма та більше особами, встановлюючи індивідуальну частину кожного. Частки бувають рівно розподілені між усіма, хоча не рідно при оформленні враховують внесок конкретного співвласника у купівлю, спорудженні майна. Хазяїн вправі робити усілякі облагородження території на відведеній йому частці, звісно, якщо це не суперечить законам.
Статтею 358 ЦК обумовлено, що за співвласниками закріплене право домовленості про порядки розпорядження власністю. Будучи законним співвласником, громадянин може вимагати від інших дозволу користуватись своєю частиною. Якщо це неможливо, інші співвласники зобов’язані відшкодувати вартість його частки. Договір, засвідчений нотаріусом, здатен урегулювати усі непорозуміння між кількома співвласниками, які ніяк не поділять свої права. Залежно від попередньої домовленості, прибутки від користування майном можуть ділитись/не ділитись між власниками. Усі хазяїни майна відповідають за утримання своєї ділянки.

3. Визнання договорів, що стосується відчуження майна, недійсними


Маючи будь-яку власність у своєму користуванні людина набуває вагомості та значення у суспільстві. І чим більші у неї статки чи прав на конкретну власність, тим значущою вона стає. Для держави – це платник податків, а для оточення – джерело матеріальної вигоди. Найбільші заздрісники благополуччя інших не рідко шукають усі можливі способи, аби стати на заваді розвитку. Один із найпоширеніших – відчуження майна.
Розпоряджатися майном на власний розсуд – справа кожного. Проте юридична необізнаність іноді може стати причиною не лише часткової, а й повної втрати власності. Відчуження майна – набування юридичними чи фізичними особами прав на передане майно.
Найбільш докладно нюанси таких випадків прописані у статті 388 Цивільного кодексу. У ній йдеться про те, що майно, яке забрала особа без відповідних на те прав, переходить у розпорядження «добросовісного набувача» (особи, яка не відає, що розпоряджається чужою власністю), але все ж може бути забране у нього. За виключенням рішення суду, яким передбачено продаж спірного майна.
Визнання права власності оскаржують, якщо майно придбали у громадянина, який не мав повноважень розпоряджатись ним. У такому випадку справжній володар майна може пред’явити до набувача претензії. У цій же статті наголошується: добросовісне право на майно – це придбання благ не у самого власника, а через особу, яка по закону не керує ним. Укладений договір підлягає оскарженню і передбачає так звану віндикацію – майнове повернення від несправжнього власника.
Усі договори про перехід прав власності слід укладати під пильним наглядом компетентних фахівців. Заручившись юридичною підтримкою Ви будете певні, що Ваше майно у безпеці.

4. Визнати право власності на майно або вимагання його з чужого незаконного володіння


Право власності притаманне кожній людині. У її володінні, розпорядженні, користуванні може бути різні майнові/немайнові блага. Подібне право розповсюджується не лише на окремого індивіда, а й на весь народ. Для усіх власників існує єдине законодавство, дотримання якого є обов’язковим. Перед Законом – усі рівні. Приватна власність знаходиться під захистом держави.
Зазіхання на об’єкти, на які розповсюджується право власності громадянина, зараз не рідкість. Внаслідок спорів про майнові та речові права родичі, сусіди, партнери по бізнесу можуть відхопити у законного власника ласий шматок володінь. Цивільний кодекс України (стаття 387) закріпив за власником законне повернення його майна, якщо ним безпідставно володіє хтось інший. Існує своєрідна «презумпція власності», згідно якої потрібно ще довести свої права, підтвердити серйозність питання, зібрати необхідні документи, що свідчать про порушення. Перевірений спосіб захистити себе – звернутись до суду, який покликаний вберегти Ваші надбання від махінацій.  За судовими позовами  вирішують питання приналежності особі прав власності, у випадках, коли у цьому є сумніви чи документи про відповідні повноваження втрачені.
Урядом передбачені примусові відчуження майнових статків, якщо у цьому зацікавлена держава. Хоча це можливо лише у випадку повновартісних виплат за відчужене майно. Розпоряджання майном потребує раціонального підходу. Вірний крок у вирішенні питань про встановлення права власності чи факту незаконного володіння – звернутись по допомогу в юридичний центр. Такі питання слід довірити фахівцям.

5. Поділ спільного майна або виділити частку співвласника


Володіти правами на житлову чи іншу споруду – значить мати у своєму розпорядженні вигідні дивіденди, звісно, за умови розумного користування набутим благом. Власник нерухомості може керувати нею одноосібно чи на пару з діловими партнерами.
Спільним є те майно, що перебуває у власності 2х (більше) осіб. Розподілення нерухомості відбувається за участю БТІ ( бюро техінвентаризації ), якщо потрібно підготувати документацію про проведенні робіт на спірних майнових ділянках. Головні обов’язки БТІ – провести детальний огляд спірного майна, яка належить до нерухомості; знайти важливі зміни у споруді, зафіксувати їх у матеріалах техінвентаризації.  
Виділення частки для співвласника регулюється законодавством.    Розпорядження майном на одній земельній частині відразу кількома особами реально, адже майно на ділянки іноді ділять на окремі, незалежні відрізки. За такими індивідуальними об’єктами закріплюють окрему поштову адресу. Законодавством не передбачений поділ самотужки зведених нерухомих споруд. Окрім того ні про яке виділення часток не може йти мова, у разі не встановлення самого права власності на конкретне нерухоме майно.
Розраховують частки спільної власності на підставі заяв кожного зі співвласників нерухомості. У спільній частковій власності встановлюють частку на кожного власника.
Спірні питання, що стосуються цієї теми, вирішують позовами до суду.


6. Повернення майна, якщо воно було придбано або збережено без належних на те підстав.


Ще з пелюшок батьки навчають своїх дітей правилам моралі. Розповідають про різницю між добром і злом, що можна, а чого не варто робити. Одна із перших настанов, яку вкладають рідні у малюків – не брати чужого, не красти й не ображати інших. У дорослому житті подібними правилами часто нехтують…
Коли хтось отримує чи переховує чуже майно, він має зобов’язаний віддати його справжньому власнику. Тим паче, якщо підстав на утримання немає. Це стосується і тих випадків, коли майно перейшло у сторонню власність через недбале ставлення чи поведінку хазяїна. Якщо виявили подібну пропажу, власник вправі вимагати повернути йому закону власність і відшкодувати збитки. Мирні перемовини не завжди дають позитивні результати, а тому стягувати майно дозволяють у судовому порядку.
Зобов’язання віддати отриману річ юристи класифікують як вид цивільно-правових санкцій.  Повернення майна (матеріальних предметів) як джерела збагачення передбачається у таких випадках: 1) виникла ситуація безпідставного придбання (статки одного зменшуються, а у «покупця» - примножуються); 2) безпідставне збереження, утримання чужих речей у своїх володіннях. Щодо повернення незаконно набутого майна йдеться у главі 83 Цивільного кодексу (стаття 1213).
Дилемним можна назвати бажання і обов’язок повернення чужого майна. Воно має бути віддане до рук справжнього власника, у іншому випадку його вартість відшкодовує набувач. Залежно від обставин, законом дозволяють повернути рівноцінну або схожу річ. Стаття 1214 розповідає про практику відшкодування доходів, отриманих набувачем від майна. Псевдовласник має віддати заробіток від використання не свого майна. Існує категорія набутого майна, яке повертати не потрібно. Це стосується, насамперед, виплат, які здійснюють особи на добровільних засадах (стаття 1215).

7.  Усунення порушення права власності, якщо такі порушення не пов’язані з його володінням.


Практика свідчить, що трапляються різні випадки, пов’язані із порушенням прав власності. У такому разі кожному потрібно знати як захистити себе.
Цивільний кодекс України (стаття 391) ґарантує власнику право ліквідації можливих перешкод при користуванні чи розпорядженні своїми майновими здобутками. Це може і не стосуватися ситуацій, у яких постає питання позбавлення володінь. Один із найпростіших способів захисту своїх прав – це негаторний позов. Так називають документ-вимогу справжнього власника про усунунення усіх незручностей, правопорушень, які унеможливлюють використання майна. Під «незручностями» мається на увазі усілякого роду перешкоди, які чинять проти документального хазяїна. Наприклад: самовільне блокування споруди чи квартири, яка є чужою частковою/повною власністю. Складений позов до суду дає шанс відстояти свої законні права. Перед служителями Феміди виступатиме відповідач, який змушений буде знайти виправдання своїм діям, які унеможливлюють використання майна справжнім господарем.
Позовом Ви захистите та усунете порушення права на свою власність. Написати такий документ можна у будь-який момент, якщо є реальне підтвердження висунутих претензій до відповідача, тобто наявні протиправні дії.


Інформацію отримано з інтернет ресурсу http://bereginia.com.ua

Назад до змісту